отрясати
ОТРЯСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТРЯСТИ́, су́, се́ш, док., що з чого, рідко.
Те саме, що обтру́шувати.
– Отрясаю прах цього дому од ніг своїх! – промовив батько, виходячи з дверей (І. Нечуй-Левицький);
І принесе [Марія] Води погожої.., І пити дасть, і отрясе, Одує прах з його хітона (Т. Шевченко);
* Образно. Душа всміхнулась, знов прозора, чиста, І отрясає перли-слізоньки в разок намиста (М. Вороний);
З неба краплі молодик отряс, Добре втерся хмаркою пухнатою (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)