отрясати
ОТРЯСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТРЯСТИ́, су́, се́ш, док., перех., рідко. Те саме, що обтру́шувати.
— Отрясаю прах цього дому од ніг своїх! — промовив батько, виходячи з дверей (Н.-Лев., І, 1956, 326);
І принесе [Марія] Води погожої.., І пити дасть, і отрясе, Одує прах з його хітона (Шевч., II, 1963, 371);
*Образно. Душа всміхнулась, знов прозора, чиста, І отрясає перли-слізоньки в разок намиста (Вороний, Вибр., 1959, 139);
З неба краплі молодик отряс, Добре втерся хмаркою пухнатою (Бичко, Простота, 1963, 47).
Словник української мови (СУМ-11)