отуманювати

ОТУМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТУМА́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що, розм.

1. тільки 3 ос. Те саме, що затума́нювати 1.

2. перен. Притуплювати, затемнювати свідомість кому-небудь; дурити.

[Орест:] Яке се буде життя! Подумай, Любо!.. [Любов:] Ти отуманюєш мене. Жити так трудно і страшно... (Леся Українка);

Може, то й не жид був, може, нечиста сила перекинулась в жида і отуманила нас так, що ми .. прийняли бумагу чисту за гроші (І. Карпенко-Карий);

[Анна:] Одурили мене, отуманили (І. Франко);

// Позбавляти можливості правильно сприймати, оцінювати дійсність.

– Відки .. у того Коня така прихильність до чоловіка? – Блискучі шори, мабуть, отуманили його! – мовив Цап (І. Франко);

Вже йому голову навік отуманила влада (Ю. Мушкетик).

3. перен. Викликати стан запаморочення; запаморочувати, п'янити.

Сходила соком запашна суниця, задурливо пахтів явір над сагою, отуманювали рожеві трави (К. Гордієнко).

Значення в інших словниках

1. отуманювати — отума́нювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. отуманювати — -юю, -юєш, недок., отуманити, -ню, -ниш, док., перех., розм. 1》 тільки 3 ос. Те саме, що затуманювати 1). 2》 перен. Притуплювати, затемнювати свідомість кому-небудь; дурити. || Позбавляти можливості правильно сприймати, оцінювати дійсність. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отуманювати — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. отуманювати — ОТУМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТУМА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. 1. тільки 3 ос. Те саме, що затума́нювати 1. 2. перен. Притуплювати, затемнювати свідомість кому-небудь; дурити. [Орест:] Яке се буде життя! Подумай, Любо!..  Словник української мови в 11 томах