офіціоз

ОФІЦІО́З, у, ч.

1. Періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди.

Війна закінчилась, але гармати гримлять, – якщо не на полі бою, то на сторінках офіціозу гарматних заводчиків (Ю. Смолич);

Офіціоз заряснів сенсаційними повідомленнями (М. Стельмах).

2. Офіційні думки, погляди тощо.

Людям однаково неприємні і сухий офіціоз, і сльозливі “людські новини” (з газ.);

Заяви відомств несуть відтінок офіціозу (з газ.).

3. збірн. Групи людей, близьких до влади.

Відбувається переосмислення й переоцінка понять, відмова від фетишів і ритуалів офіціозу (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. офіціоз — офіціо́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. офіціоз — див. ГАЗЕТА.  Словник синонімів Караванського
3. офіціоз — -у, ч. 1》 Періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди. 2》 Особи, близькі до влади.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. офіціоз — Речник  Словник чужослів Павло Штепа
5. офіціоз — офіціо́з (нім. offizios – офіціозний, від лат. officciosus – послужливий, ревний) газета, журнал, бюлетень або інше друковане видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди з питань внутрішнього й міжнародного життя.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. офіціоз — Офіціо́з, -зу; -о́зи, -зів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. офіціоз — ОФІЦІО́З, у, ч. У буржуазних країнах — періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди.  Словник української мови в 11 томах