офіціоз
ОФІЦІО́З, у, ч.
1. Періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди.
Війна закінчилась, але гармати гримлять, – якщо не на полі бою, то на сторінках офіціозу гарматних заводчиків (Ю. Смолич);
Офіціоз заряснів сенсаційними повідомленнями (М. Стельмах).
2. Офіційні думки, погляди тощо.
Людям однаково неприємні і сухий офіціоз, і сльозливі “людські новини” (з газ.);
Заяви відомств несуть відтінок офіціозу (з газ.).
3. збірн. Групи людей, близьких до влади.
Відбувається переосмислення й переоцінка понять, відмова від фетишів і ритуалів офіціозу (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- офіціоз — офіціо́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- офіціоз — див. ГАЗЕТА. Словник синонімів Караванського
- офіціоз — -у, ч. 1》 Періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди. 2》 Особи, близькі до влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
- офіціоз — Речник Словник чужослів Павло Штепа
- офіціоз — офіціо́з (нім. offizios – офіціозний, від лат. officciosus – послужливий, ревний) газета, журнал, бюлетень або інше друковане видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди з питань внутрішнього й міжнародного життя. Словник іншомовних слів Мельничука
- офіціоз — Офіціо́з, -зу; -о́зи, -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- офіціоз — ОФІЦІО́З, у, ч. У буржуазних країнах — періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди. Словник української мови в 11 томах