1. Словник української мови в 11 томах

офіціоз

ОФІЦІО́З, у, ч. У буржуазних країнах — періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди.

Війна закінчилась, але гармати гримлять, — якщо не на полі бою, то на сторінках офіціозу гарматних заводчиків (Смолич, Після війни, 1947, 18);

На другий день після запуску радянського штучного супутника Землі ватіканський офіціоз "Оссерваторе Романо" писав, що це велике досягнення передової науки нібито "не шкодить основам католицької віри.." (Наука.., 1, 1958, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. офіціоз — офіціо́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. офіціоз — див. ГАЗЕТА. Словник синонімів Караванського
  3. офіціоз — -у, ч. 1》 Періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди. 2》 Особи, близькі до влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. офіціоз — Речник Словник чужослів Павло Штепа
  5. офіціоз — ОФІЦІО́З, у, ч. 1. Періодичне видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди. Війна закінчилась, але гармати гримлять, – якщо не на полі бою, то на сторінках офіціозу гарматних заводчиків (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. офіціоз — офіціо́з (нім. offizios – офіціозний, від лат. officciosus – послужливий, ревний) газета, журнал, бюлетень або інше друковане видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди з питань внутрішнього й міжнародного життя. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. офіціоз — Офіціо́з, -зу; -о́зи, -зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)