охайненький
ОХА́ЙНЕНЬКИЙ, а, е, розм.
Досить охайний.
З диму та з пари – десь угорі, на драбині, біля книжкових полиць, раптом виникла невеличка, охайненька постать алхіміка (О. Ільченко);
Не соромтесь отих охайненьких мальованих своїх зошитів, не ставтесь до своїх перших дитячих акварелей, як до дитячої хвороби (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)