охання

О́ХАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. о́хати.

Я сліз і охання боюся І сам ніколи не журюся (І. Котляревський);

Другого дня Кайдашиха знов збудила рано невістку, а сама вкрилась з головою на печі й заохала. Мотря вже не йняла віри тому оханню (І. Нечуй-Левицький);

Вона бігла й уявляла собі світло в вікнах, грюкання дверима, охання й лемент (М. Коцюбинський);

Невільники .. з оханням і лайкою вмощували свої стомлені цілоденною працею тіла на тухлу смердючу солому (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. охання — о́хання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. охання — див. лінощі  Словник синонімів Вусика
3. охання — -я, с., розм. Дія за знач. охати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. охання — О́хання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. охання — О́ХАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. о́хати. Я сліз і охання боюся І сам ніколи не журюся (Котл., І, 1952, 272); Другого дня Кайдашиха знов збудила рано невістку, а сама вкрилась з головою на печі й заохала. Мотря вже не йняла віри тому оханню (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. охання — Охання, -ня с. Оханіе. Чулися молоді жарти веселі, охання голосне між молодицями. МВ. (О. 1862. І. 101).  Словник української мови Грінченка