охвістя

ОХВІ́СТЯ, я, с., збірн.

1. Кінці, краї чого-небудь, що нагадують хвіст.

Кілька юнаків і дівчат клеїли дивовижні .. ковпаки, .. спотворені голови. Тут же й фарбували їх в найрізноманітніші кольори, приклеювали до них якісь пацьорки, охвістя (Ю. Бедзик);

Риплять двері хижки, важкі кроки Степана, шерех дротяного охвістя (В. Дрозд);

Ремісники різноголосо, розтягуючи пісню аж до охвістя довгої колони, загорланили [пісню] (Григір Тютюнник);

* У порівн. З-під куцої гімнастьорки в сержанта виглядала охвістям спідня сорочка (О. Гончар).

2. перен., зневажл. Поплічники або рештки якої-небудь розгромленої ворожої групи, прибічників певної ідеології.

Суд, на якому головував сам Чуприна з Чупринок, вирішив і його [Явтушка] зіслати з вавилонським охвістям заодно (В. Земляк).

Значення в інших словниках

1. охвістя — охві́стя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. охвістя — -я, с., збірн. 1》 Кінці, краї чого-небудь, що нагадують хвіст. 2》 перен., зневажл. Поплічники або рештки прибічників якої-небудь розгромленої ворожої групи, ідеології.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. охвістя — ОХВІ́СТЯ, я, с., збірн. 1. Кінці, краї чого-небудь, що нагадують хвіст. Кілька юнаків і дівчат клеїли дивовижні.. ковпаки, .. спотворені голови. Тут же й фарбували їх в найрізноманітніші кольори, приклеювали до них якісь пацьорки, охвістя (Ю.  Словник української мови в 11 томах