охкати
О́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що о́хати.
Ось лежить – нездужа Наче віск той блідна, Охкає та стогне Моя мати рідна (П. Грабовський);
Кутіна .. ахкала та охкала, коли Тарас Григорович розповідав їй про бурі (З. Тулуб);
Вже й слова казав такі, яких вербівчани й не чули ще. Слухали Кирила, охкали, головами похитували (А. Іщук);
Десь глухо охкали гармати, вітали осінь золоту (В. Сосюра);
А німці уже розгортаються в цеп, І охкає, Ахкає, Ухкає степ... (І. Нехода).
Словник української мови (СУМ-20)