охкання

О́ХКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. о́хкати.

Дружина лежала на печі, протяжно і жалібно стогнала, Архипа те охкання тільки дратувало (Ю. Збанацький);

Ридала сурма над юрбою, шумів за муром скорбний сад... І ми прощалися з тобою під дальнє охкання гармат (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. охкання — о́хкання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. охкання — див. лінощі  Словник синонімів Вусика
3. охкання — -я, с., розм. Дія за знач. охкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. охкання — О́ХКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. о́хкати. Дружина лежала на печі, протяжно і жалібно стогнала, Архипа те охкання тільки дратувало (Збан., Переджнив’я, 1955, 181); Ридала сурма над юрбою, шумів за муром скорбний сад… І ми прощалися з тобою під дальнє охкання гармат (Сос., II, 1958, 419).  Словник української мови в 11 томах