ох-ох-ох
ОХ-ОХ-О́Х, ОХО-ХО́, ОХО-ХО-ХО́, виг.
Уживається при зітханні, висловленні співчуття, жалю за чим-небудь і т. ін.
– І в кого вона така вдалась? .. Охо-хо, все то балощі! (Леся Українка);
Охо-хо-хо! – не скоро, не скоро промовив Івась, – що то колись тут було, а тепер – пустка-пустинею (Панас Мирний);
– Сирітка... – сказав дід Омелько [про лоша]. – Охо-хо-хо... Чи виживе?.. (І. Багмут).
Словник української мови (СУМ-20)