ох-ох-ох
ОХ-ОХ-О́Х, ОХО-ХО́, ОХО-ХО-ХО́, виг. Уживається при зітханні, висловленні співчуття, жалю за чим-небудь і т. ін.
— І в кого вона така вдалась? .. Охо-хо, все то балощі! (Л. Укр., III, 1952, 603);
Охо-хо-хо! — не скоро, не скоро промовив Івась, — що то колись тут було, а тепер — пустка-пустинею (Мирний, IV, 1955, 26);
— Сирітка… — сказав дід Омелько [про лоша]. — Охо-хо-хо… Чи виживе?.. (Багмут, Опов., 1959, 109).
Словник української мови (СУМ-11)