охабень
О́ХАБЕНЬ, бня, ч. Довгий і широкий давньоруський верхній одяг, що мав вигляд каптана з чотирикутним відкладним коміром і довгими прямими, часто відкидними рукавами.
Глуха ніч, а він на охабень кожух одягнув, насунув на голову високу соболину шапку і весь двір обійшов (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 66);
Ситник нарешті простромив крізь прорізи охабня свої коротенькі руки (Загреб., Диво, 1968, 649).
Словник української мови (СУМ-11)