охабень
О́ХАБЕНЬ, бня, ч.
Довгий і широкий давньоруський верхній одяг, що мав вигляд каптана з чотирикутним відкладним коміром і довгими прямими, часто відкидними рукавами.
Глуха ніч, а він на охабень кожух одягнув, насунув на голову високу соболину шапку і весь двір обійшов (А. Хижняк);
Ситник нарешті простромив крізь прорізи охабня свої коротенькі руки (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)