очортіти
ОЧОРТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
Дуже набриднути, остогидіти; осточортіти.
– Сидять там окаяннії [козаки] в Січі да тілько п'янствують, а очортіє горілку пить, так і їде в городи да тут і величається, як порося на орчику (П. Куліш);
Ця понура хата, цей похилий Грицько і четверо галасливих дітей очортіли вже їй без міри, якби могла, то й не зазирнула б сюди! (Б. Грінченко);
Уже мені очортіло красти, піду .. хазяйнувати (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)