ошелешений
ОШЕЛЕ́ШЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до ошеле́шити.
Ошелешена його словами, вона якусь секунду стояла, мов статуя (Г. Коцюба);
Монахи, ошелешені, виходять (Л. Костенко);
* У порівн. Надія, нічого не розуміючи, ще довго стояла серед кімнати, немов ошелешена (Яків Баш).
2. у знач. прикм. Приголомшений.
Ошелешений начальник навіть забув висловити свій гнів (М. Чабанівський);
Йому подобалось .. холоднувато говорити ошелешеним коректорам: – Хоч би в заголовках помилок не припускались... (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)