ошелешений

ОШЕЛЕ́ШЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ошеле́шити.

Ошелешена його словами, вона якусь секунду стояла, мов статуя (Коцюба, Нові береги, 1959, 66);

*У порівн. Надія, нічого не розуміючи, ще довго стояла серед кімнати, немов ошелешена (Баш, На.. дорозі, 1967, 60);

// У знач. прикм.

Ошелешений начальник навіть забув висловити свій гнів (Чаб., Тече вода.., 1961, 35).

Значення в інших словниках

1. ошелешений — ошеле́шений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. ошелешений — див. зляканий; приголомшений; розгублений  Словник синонімів Вусика
3. ошелешений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до ошелешити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ошелешений — ОШЕЛЕ́ШЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до ошеле́шити. Ошелешена його словами, вона якусь секунду стояла, мов статуя (Г. Коцюба); Монахи, ошелешені, виходять (Л. Костенко); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах