ошелешувати
ОШЕЛЕ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШЕЛЕ́ШИТИ, шу, шиш, док., кого, розм.
1. рідко. Сильними ударами по голові доводити кого-небудь до непритомного стану.
– Буна дзіва! – сказав я йому і ошелешив прикладом по голові... (О. Гончар);
– А що там за шум, пане коридорний? – розгублено запитав хтось [із в'язнів]. – То вас не стосується. Немов довбешкою по голові ошелешив (Ю. Збанацький).
2. Надзвичайно дивувати, вражати; приголомшувати.
Гальванеску .. продемонстрував свої схеми, зведення й виклади, ошелешуючи неймовірно великими числами (Ю. Смолич);
Вона ніби чекала, щоб ошелешити його новою несподіванкою (Ю. Бедзик);
Подоляк тепер уже не пробував ошелешити співрозмовників подвигами свого полку (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)