ошельмований
ОШЕЛЬМО́ВАНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до ошельмува́ти.
Глянув [Тимоха], ошельмований, круг себе, і не маючи на кім злість зігнати – трах! трах! – побив вікна у школі (А. Свидницький);
У роки стагнації письменник Б. Антоненко-Давидович був ошельмований, зацькований, але морально не зломлений (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)