ошельмований
ОШЕЛЬМО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ошельмува́ти.
Глянув [Тимоха], ошельмований, круг себе, і не маючи на кім злість зігнати — трах! трах! — побив вікна у школі (Свидн., Люборацькі, 1955, 196).
Словник української мови (СУМ-11)