ошкірений

ОШКІ́РЕНИЙ, рідко ОСКІ́РЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до ошкі́рити, оскі́рити.

Оленчукові він і вночі привиджується з ошкіреними зубами (О. Гончар);

* Образно. Небо вже зовсім не те над тобою, яким було уночі, – ошкірене злобними блискавицями (Яків Баш).

2. у знач. прикм. З розтуленим від люті ротом, напруження тощо і відкритими зубами.

Гната опалило смертельним жахом.., перед ним, як у шаленому вирі, замелькали ошкірені люті обличчя, палаючі ненавистю очі (Григорій Тютюнник);

// Відкритий в оскалі (про зуби).

Коні летіли галопом, .. піна котилася з ошкірених зубів (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. ошкірений — ошкі́рений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. ошкірений — рідко оскірений, -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до ошкірити, оскірити. 2》 у знач. прикм. З розтуленим від люті ротом і відкритими зубами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ошкірений — ОШКІ́РЕНИЙ, рідко ОСКІ́РЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ошкі́рити, оскі́рити. Оленчукові він і вночі привиджується з ошкіреними зубами (Гончар, II, 1959, 354); *Образно.  Словник української мови в 11 томах