ошуст
ОШУ́СТ, а, ч., діал.
Ошуканець.
– Нехай сам покаже [пан Шубравський] з себе ошуста та дурисвіта (Л. Мартович);
– Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, – промовила Антошка (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)ОШУ́СТ, а, ч., діал.
Ошуканець.
– Нехай сам покаже [пан Шубравський] з себе ошуста та дурисвіта (Л. Мартович);
– Ой, хто б до нього йшов? Та то ошуст, – промовила Антошка (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)