павиний
ПАВИ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до па́ва 1, 2.
– Вам не здається, – обізвалась сусідка, – що тепер море як синій птах щастя: занурило голову в блакитний туман і розпустило павиний хвіст під самі скелі (М. Коцюбинський);
// Зробл. з пір'я павича (у 2 знач.).
Пропонували [торговці] свій крам з рук: серги і намисто, складані ножики, павині віяла (В. Минко).
2. перен. Такий, як у пави; плавний, величавий.
У молодої панни була справді павинна хода (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)