павич
ПАВИ́Ч, а́, ч.
1. Те саме, що па́ва 1.
На дереві скрізь пурхали райські птиці та павичі (І. Нечуй-Левицький);
За штахетами на пташиному дворі – райдужна карусель з індиків, цесарок та павичів (А. Головко).
2. Самець пави (у 1 знач.).
З липи злетів павич, розпустив свій блискучий хвіст і крикнув своїм диким голосом (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Зірвалася зірка й покотилася небом, як химерний павич, роздуваючи синього хвоста (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)