павич
Пави́ч, -ча
м.
1) Павлинъ-самецъ. Ручку з ручкою зчепивши, мов павич і пава, йшли із церкви молодії, роду честь і слава. Мкр. Н.
2) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Чуб. VII. 427.
Словник української мови ГрінченкаПави́ч, -ча
м.
1) Павлинъ-самецъ. Ручку з ручкою зчепивши, мов павич і пава, йшли із церкви молодії, роду честь і слава. Мкр. Н.
2) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Чуб. VII. 427.
Словник української мови Грінченка