павучище
ПАВУЧИ́ЩЕ, а, ч.
Збільш. до паву́к 1.
Страшенний чорний павучище, мов копиця, сидів на вербі і дивився на неї своїми блискучими витрішкуватими баньками (Панас Мирний);
Дратують павука, доки він не вчепиться у віск. Тоді тільки – сіп! І вже витягли павучище! (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)