павучище
ПАВУЧИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до паву́к 1.
Страшенний чорний павучище, мов копиця, сидів на вербі і дивився на неї своїми блискучими витрішкуватими баньками (Мирний, III, 1954, 242);
Дратують павука, доки він не вчепиться у віск. Тоді тільки — сіп! І вже витягли павучище! (Донч., VI, 1957, 485).
Словник української мови (СУМ-11)