павучок
ПАВУЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до паву́к 1.
Невеличкі павучки мотали свою павутину, якісь чорні комашки нестямно бігали (Мирний, IV, 1955, 122);
Звичайний павучок сидить у затишному гніздечку та й пускає по вітру своє павутиння (Кучер, Дорога.., 1958, 21).
2. Рід української мережки.
Змережування павучками характерне для Поділля й західних областей України (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 46).
Словник української мови (СУМ-11)