1. Словник української мови в 11 томах

павучок

ПАВУЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до паву́к 1.

Невеличкі павучки мотали свою павутину, якісь чорні комашки нестямно бігали (Мирний, IV, 1955, 122);

Звичайний павучок сидить у затишному гніздечку та й пускає по вітру своє павутиння (Кучер, Дорога.., 1958, 21).

2. Рід української мережки.

Змережування павучками характерне для Поділля й західних областей України (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. павучок — павучо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. павучок — [павучок] -чка, м. (на) -чку/-чков'і, мн. -чки, -чк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. павучок — -чка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до павук 1). 2》 Рід української мережки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. павучок — ПАВУЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до паву́к 1. Невеличкі павучки мотали свою павутину, якісь чорні комашки нестямно бігали (Панас Мирний); Щось біло ткали павучки На жовтому папері, І синє літо на гачки Вже зачиняло двері (М. Вінграновський). Словник української мови у 20 томах
  5. павучок — Павучок, -чка м. 1) ум. отъ павук. 2) мн. раст. Nigella damascena. Вх. Пч. II. 33. Словник української мови Грінченка