пагонець
ПА́ГОНЕЦЬ, інця, ч.
Зменш.-пестл. до па́гін.
Збирають пагони спаржі, починаючи з самої ранньої весни. Збирання провадять щодня, підрізуючи спеціальним ножем пагінці при основі (з наук.-попул. літ.);
А тополька росла. Зелена від самої основи до наймолодших пагінців (С. Журахович);
– Доброго здоров'я, синку, – одказує баба тихеньким, лагідним голоском, придивляючись до покупця, – чи не старого Каленика пагонець? (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)