пагонець
ПА́ГОНЕЦЬ, інця, ч.
Зменш.-пестл. до па́гін.
Збирають пагони спаржі, починаючи з самої ранньої весни. Збирання провадять щодня, підрізуючи спеціальним ножем пагінці при основі (з наук.-попул. літ.);
А тополька росла. Зелена від самої основи до наймолодших пагінців (С. Журахович);
– Доброго здоров'я, синку, – одказує баба тихеньким, лагідним голоском, придивляючись до покупця, – чи не старого Каленика пагонець? (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пагонець — па́гонець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пагонець — -інця, ч. Зменш.-пестл. до пагін, пагінець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пагонець — ПА́ГОНЕЦЬ, інця, ч. Зменш.-пестл. до па́гін. Збирають пагони спаржі, починаючи з самої ранньої весни. Збирання провадять щодня, підрізуючи спеціальним ножем пагінці при основі (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 247); А тополька росла. Словник української мови в 11 томах
- пагонець — Пагоне́ць, -нця́ м. ум. отъ пагін. Словник української мови Грінченка