1. Словник української мови в 11 томах

пагонець

ПА́ГОНЕЦЬ, інця, ч. Зменш.-пестл. до па́гін.

Збирають пагони спаржі, починаючи з самої ранньої весни. Збирання провадять щодня, підрізуючи спеціальним ножем пагінці при основі (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 247);

А тополька росла. Зелена від самої основи до наймолодших пагінців (Жур., Звич. турботи, 1960, 91);

— Доброго здоров’я, синку, — одказує баба тихеньким, лагідним голоском, придивляючись до покупця, — чи не старого Каленика пагонець? (Ю. Янов., II, 1954, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пагонець — па́гонець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пагонець — -інця, ч. Зменш.-пестл. до пагін, пагінець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пагонець — ПА́ГОНЕЦЬ, інця, ч. Зменш.-пестл. до па́гін. Збирають пагони спаржі, починаючи з самої ранньої весни. Збирання провадять щодня, підрізуючи спеціальним ножем пагінці при основі (з наук.-попул. літ.); А тополька росла. Словник української мови у 20 томах
  4. пагонець — Пагоне́ць, -нця́ м. ум. отъ пагін. Словник української мови Грінченка