пагонець
ПА́ГОНЕЦЬ, інця, ч. Зменш.-пестл. до па́гін.
Збирають пагони спаржі, починаючи з самої ранньої весни. Збирання провадять щодня, підрізуючи спеціальним ножем пагінці при основі (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 247);
А тополька росла. Зелена від самої основи до наймолодших пагінців (Жур., Звич. турботи, 1960, 91);
— Доброго здоров’я, синку, — одказує баба тихеньким, лагідним голоском, придивляючись до покупця, — чи не старого Каленика пагонець? (Ю. Янов., II, 1954, 187).
Словник української мови (СУМ-11)