падина
ПА́ДИНА, и, ж.
Невелика, звичайно кругла долина.
Ільківці – село чималеньке. Присіло в падині, неначе кліщ, уп'ялося в зарослі очеретом та осокою пологі береги Каялу (Іван Ле);
Очі пестливо гладять Землі кожну падину й схил (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)