падина
ПА́ДИНА, и, ж. Невелика, звичайно кругла долина.
Ільківці — село чималеньке. Присіло в падині, неначе кліщ, уп’ялося в зарослі очеретом та осокою пологі береги Каялу (Ле, Опов. та нариси, 1950, 41);
Очі пестливо гладять Землі кожну падину й схил (Бажан, І, 1946, 172).
Словник української мови (СУМ-11)