падкувати
ПАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
1. Падкатися.
Отаманові було шкода Миколи. Він служив йому дуже добре, працював і падкував щиро коло роботи (І. Нечуй-Левицький);
Запавський сам тілько падкував коло своїх гостеньків, поучав їх (С. Ковалів).
2. Бідкатися.
– Нещасний хлопче! – якого лиха ти мені наробив! Що тепер діяти? – падкувала вчителька (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)