падкувати

ПАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.

1. Падкатися.

Отаманові було шкода Миколи. Він служив йому дуже добре, працював і падкував щиро коло роботи (Н.-Лев., II, 1956, 250);

Запавський сам тілько падкував коло своїх гостеньків, поучав їх (Ков., Тв., 1958, 62).

2. Бідкатися.

— Нещасний хлопче! — якого лиха ти мені наробив! Що тепер діяти? — падкувала вчителька (Ков., Світ.., 1960, 92).

Значення в інших словниках

1. падкувати — Падкува́ти: Па́дкувати: — бідкатися, жалкувати [5;7] — жалкувати, бідкатися [4] — жалкувати [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. падкувати — падкува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. падкувати — див. господарювати  Словник синонімів Вусика
4. падкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Клопотатися господарством. 2》 Бідкатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. падкувати — ПАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. Падкатися. Отаманові було шкода Миколи. Він служив йому дуже добре, працював і падкував щиро коло роботи (І. Нечуй-Левицький); Запавський сам тілько падкував коло своїх гостеньків, поучав їх (С. Ковалів).  Словник української мови у 20 томах
6. падкувати — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. падкувати — Падкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. падкувати — Падкува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) = падкати. Падкує коло хазяйства. Рк. Левиц. 2) Жаловаться, горевать. Приходить циган, як возьме падкувати: що ж пан мені скаже? що ти мені наробив? Гн. І. 103.  Словник української мови Грінченка