падло
ПА́ДЛО, а, с.
1. Те саме, що па́даль.
З'їдаючи слабких і хворих тварин, птахів, лисиці не гребують і падлом (з наук.-попул. літ.);
Рак їсть падло, а дельфін живу рибу... (Остап Вишня).
2. перен., лайл. Підла, негідна людина.
[Мусій:] А він мені: “Начхать, каже, на твого пана! Він таке падло, як і ти” (Б. Грінченко);
Дід Легейда аж не стямиться. – Іч, падло! Ще йому смішки! (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)