падлюка
ПАДЛЮ́КА, и, ж. і ч., лайл.
Підла людина; негідник.
Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки: Та не вб'ють, хоч їх сумління Лід, а їх серця – каміння... (І. Франко);
Падлюки ті, хто вірує в царя й престол!.. (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)