Значення в інших словниках
-
падлюка —
падлю́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота лайл.
Орфографічний словник української мови
-
падлюка —
-и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
падлюка —
ПАДЛЮ́КА, и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки: Та не вб'ють, хоч їх сумління Лід, а їх серця – каміння... (І. Франко); Падлюки ті, хто вірує в царя й престол!.. (Василь Шевчук).
Словник української мови у 20 томах
-
падлюка —
И, ч. і ж. Підла людина. Ті падлюки грали нечесно! Вони підставили не того! Вони махлювали, мерзотники! (Л. Дереш). Я взагалі мало кому схильна вірити. Хіба що найгидкішим виродкам і падлюкам (І. Карпа).
Словник сучасного українського сленгу
-
падлюка —
НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм.
Словник синонімів української мови
-
падлюка —
ПАДЛЮ́КА, и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки: Та не вб’ють, хоч їх сумління Лід, а їх серця — каміння… (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
падлюка —
Падлюка, -ки ж. 1) ув. отъ падло. 2) м. Подлецъ. А який він чоловік? — Ат, падлюки шматок. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка