падлючий —
падлю́чий прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
падлючий —
-а, -е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
падлючий —
ПАДЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний. [Дмитро:] Всякому, хто тільки писне про тебе, – я вирву падлючого язика! (М. Старицький); Балькаїза Довго буде ще шукати, Хто падлючих лаврів гідний (Леся Українка); Падлюче кодло.
Словник української мови у 20 томах
падлючий —
НЕПОРЯ́ДНИЙ (про вчинки, поведінку тощо — який характеризує кого-небудь як непорядну людину), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕГІ́ДНИЙ підсил., ПОГА́НИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
падлючий —
ПАДЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний. [Дмитро:] Всякому, хто тільки писне про тебе, — я вирву падлючого язика! (Стар., Вибр., 1959, 222); Балькаїза Довго буде ще шукати, Хто падлючих лаврів гідний (Л. Укр., IV, 1954, 192); Падлюче кодло.
Словник української мови в 11 томах