падлючий
ПАДЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний.
[Дмитро:] Всякому, хто тільки писне про тебе, — я вирву падлючого язика! (Стар., Вибр., 1959, 222);
Балькаїза Довго буде ще шукати, Хто падлючих лаврів гідний (Л. Укр., IV, 1954, 192);
Падлюче кодло.
Словник української мови (СУМ-11)