пазити

ПА́ЗИТИ, зю, зиш, ПА́ЗАТИ, аю, аєш і ПАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.

1. Пильнувати, стежити.

Певне, хотів [економ], щоб Краньцовська звеліла йому їхати по мужа. Бо та служба все лиш за тим пазить, аби при нагоді вандрівки Краньцовського щось облизати (Л. Мартович).

2. Доглядати (у 1 знач.).

Чоловік і батько лежать хворі, а ти все коло їх пазаєш (Сл. Б. Грінченка);

Вони садили виноград, вони пазували садки свої, а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю? (М. Коцюбинський);

Костко Бибельський, звісний дерун і хитрій, що тільки пазив, яким духом віє, похопився відповісти, хоч не до нього вели річ (К. Гриневичева).

(1) Пазь своє́ – уживається як вигук, яким забороняють втручатися в щось.

Пазь лиш своє і дай мені спокій... (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. пазити — Па́зити: — пильнувати, стежити, дбати [4] — стежити, дбати [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. пазити — па́зити дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. пазити — див. пазати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пазити — ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. пазити — ПА́ЗИТИ, зю, зиш, ПА́ЗАТИ, аю, аєш і ПАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. Пильнувати, стежити. Певне, хотів [економ], щоб Краньцовська звеліла йому їхати по мужа.  Словник української мови в 11 томах
6. пазити — Пазити, -зю, -зиш гл. = пазати. Пазь своє! Шух. І. 32.  Словник української мови Грінченка