Орфографічний словник української мови

пазити

па́зити

дієслово недоконаного виду

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. пазити — Па́зити: — пильнувати, стежити, дбати [4] — стежити, дбати [XII]  Словник з творів Івана Франка
  2. пазити — див. пазати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пазити — ПА́ЗИТИ, зю, зиш, ПА́ЗАТИ, аю, аєш і ПАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. Пильнувати, стежити. Певне, хотів [економ], щоб Краньцовська звеліла йому їхати по мужа.  Словник української мови у 20 томах
  4. пазити — ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. пазити — ПА́ЗИТИ, зю, зиш, ПА́ЗАТИ, аю, аєш і ПАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. Пильнувати, стежити. Певне, хотів [економ], щоб Краньцовська звеліла йому їхати по мужа.  Словник української мови в 11 томах
  6. пазити — Пазити, -зю, -зиш гл. = пазати. Пазь своє! Шух. І. 32.  Словник української мови Грінченка