пакіл
ПА́КІЛ, кола, ч.
Кілок.
Підперто паколом кожну гілляку! (Ю. Яновський);
Стояли прихилені до стіни нові колеса од безтарки, а над ними, на паколах, висіла збруя (В. Логвиненко);
* У порівн. Косим шляхом, як чорні похилі паколи, на снігу рябіли зігнуті постаті (Г. Епік);
Високий, худий [купець Глухов]. Шуба висіла на ньому, як на паколі (В. Канівець).
Словник української мови (СУМ-20)