палеографія
ПАЛЕОГРА́ФІЯ, ї, ж.
Допоміжна історико-філологічна дисципліна, що вивчає зовнішній вигляд і письмо стародавніх рукописів з метою їх правильного прочитання та встановлення часу й місця написання.
Археографія тісно зв'язана з іншими спеціальними галузями історичної науки – джерелознавством, історіографією, палеографією (з наук.-попул. літ.);
Цей стиль оформлення державних документів на мармурових плитах найбільше був властивий ольвіополітам, які скоріше, ніж інші елліни, сприймали нові віяння в розвитку палеографії (з наук.-попул. літ.);
// Особливості письма і зовнішнього вигляду стародавнього рукопису.
Саме курсив різко відрізняє палеографію цього часу [III –II ст. до н.е.] від такої інших припонтійських міст, де він набув поширення лише в перші століття нової ери, тоді як в Ольвії, навпаки, вже пішов спад (з наук.-попул. літ.);
Палеографія староукраїнської пам'ятки.
Словник української мови (СУМ-20)