пальник

ПАЛЬНИ́К, а́, ч.

1. Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною метою.

Зварювальний пальник – це прилад для змішування горючого газу з киснем і одержання постійного концентрованого газового полум'я (з навч. літ.);

На пальниках під стерилізаторами затрепетали сині вогники (Ю. Шовкопляс).

2. Частина якої-небудь установки, де утворюється дуже висока температура.

Температура у пальнику досить висока (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. пальник — пальни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пальник — -а, ч. 1》 Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною мето; горілка (див. горілка II). 2》 Частина якої-небудь установки, де утворюється дуже висока температура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пальник — Пристрій для утворення полум'я шляхом керованого спалювання газового пального; п. застосовуються, напр., в топках котлів, промислових печах, хіміч. лабораторіях (п. Бунзена), а також для зварювання, запаювання, різання (киснево-ацетиленові...  Універсальний словник-енциклопедія
4. пальник — ПАЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною метою. Зварювальний пальник — це прилад для змішування горючого газу з киснем і одержання постійного концентрованого газового полум’я (Слюс.  Словник української мови в 11 томах