пальнути
ПАЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., з чого і без дод., розм.
Однокр. до пали́ти².
Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза – сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок – бах! бах! (А. Головко);
– Залишайся, Мокію, тут і пильнуй, – звернувся Головатий до Гулика, – якщо набіжить небезпека, пальни з гармати (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)