пальнути
па́льнути 1. вдарити (м, ср, ст): Я на него глипнув збоку, він ся мя злякав, Бо якби'м го пальнув в око, кров'ю б сі зляв (із пісні)|| = вгатити
◊ би́ка па́льнути → бик
◊ в пи́сок па́льнути → писок
◊ па́льнути в лоб → лоб
◊ па́льнути в морду → морда
◊ па́льнути ґлу́пство → ґлупство
◊ па́льнути келі́шок → келішок
2. украсти (ст)|| = ґрайфнути
3. випити алкоголю (перев. залпом)(ст): Напослідок Юзюньо ше пальнув собі келішок, але того востатного вже йому було таки доста, бо ступив ледви шо крок і рухнув на долівку (Авторка)|| = ґольнути
◊ па́льнути келі́шок → пальнути 3
Лексикон львівський: поважно і на жарт